Традиційне українське весілля – це яскраве обрядове дійство, яке починається задовго до самого дня весілля. Одним з головних весільних атрибутів є «гільце» – вбране, прикрашене деревце, що символізує дерево життя, дерево роду. Вважається, що гільце, як і коровай, приносить молодим щастя, захищає від зла. Гільце, зазвичай, роблять з молоденької вишні 1,5 м заввишки, яка символізує дівочу вроду та цнотливість або, взимку з ялинки, бо деревце обов’язково має бути зеленим, «живим». Прикрашати гільце починають за день до весілля на дівич-вечорі (його також називали: вечорниці, вінки, вінкоплетини, гільце). Вбирати гільце можуть тільки дівчата: молода, дружки, світилки.

       В кожній місцевості є свої особливості прикрашання деревця. Ми сьогодні зробимо традиційне гільце села Човновиця Оратівського району.

Для роботи нам знадобляться: молоденьке деревце вишні, барвінок, хліб, папір гофрований різнокольоровий, ножиці, нитки, дріт металевий, дві палички або олівці (фото 1).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

         Спочатку робимо букетик-«стружку». Для цього нарізаємо тонкими смужками папір різного кольору (фото 2). Смужки мають бути однакової довжини і у парній кількості. Кольори можуть бути різні, окрім жовтого і чорного (жовтий колір – поминальний). Обов’язково має бути присутній білий колір – колір чистоти.

 

 

 

 

 

 

Складаємо смужки разом в довжину і вирівнюємо (фото 3). Червоною ниткою (саме червоною, щоб не наврочили, і тому, що червоний – колір кохання) перев’язуємо смужки посередині. Складаємо стружку вдвоє і зв’язуємо ще раз. Отримуємо букетик-«стружку» (фото 4). Таких «стружок» потрібно зробити багато, стільки, скільки гостей буде на весіллі.

 

 

 

 

 

 

 

 

           Починаємо робити квітки-ружі – головні елементи гільця, ружі може робити тільки молода (фото 5). Повинно бути дві ружі: одна менша − для молодого і більша – для молодої. Папір розрізаємо на широкі смуги. Спочатку беремо помаранчеву, розрізаємо на тоненькі смужечки, збираємо їх разом, обрізаємо з однієї сторони, а з іншої − скручуємо разом на дерев’яній паличці – це буде серединка для квітки (фото 6).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Потім беремо білий папір, складаємо його в кілька разів і вирізаємо пелюстки. Кожну пелюстку потрібно скрутити з однієї сторони (фото 7). Складаємо білі пелюстки навколо помаранчевих смужок, скручуємо все разом – отримуємо серединку квітки (в середині обов’язково повинен бути білий колір) (фото 8). Так само робимо пелюстки інших кольорів. Різні кольори повинні бути різного розміру.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Кожну пелюстку потрібно закрутити з однієї сторони (фото 9). Кожен рядок пелюсток прив’язуємо червоною ниткою до серединки, нитку не обриваємо, допоки не закінчимо квітку (фото 10).

Останнім в квітці додаємо барвінок –символ нев’янучої любові, вічного кохання (фото 11). Так само робимо ще одну ружу (фото 12).

      

 

 

 

 

 

 

 

 

Вже готові дві ружі зв’язуємо разом, вставивши між ними, в середину, два колоски – символ подружжя. Додаємо два букетики стружки і перев’язуємо все разом червоною ниткою (фото 13).

      Тепер можна починати прикрашати гільце. Спочатку дівчата прикручують стружку на гілочки дерева (фото 14).

Кількість стружок на деревці повинна бути парною. Після того, як все гільце прикрашене, молода (тільки молода або молода з дружкою) привʼязує на вершечок гільця дві ружі (фото 15).

         Готове гільце вставляють у буханець хліба (фото 16), бо хліб, то – «земля» і тільки після цього гільце вручають боярину (дружбі).З цієї хвилини він відповідає за гільце.

              На весіллі боярин несе гільце поперед молодих (фото 17), а потім танцює з ним. Гільце не повинно стояти під час весілля з ним потрібно танцювати. Під час весілля дружба також повинен слідкувати, щоб ніхто не обламав ружі.

По завершенні весілля гілочки гільця зі стружкою обламують і роздають з короваєм гостям. А ружі забирають собі молоді і зберігають їх біля образів. З гільця повинен залишитися лише стовбур, котрий «затанцьовують» разом з підошвою короваю. Після цього стовбур викидають на хату, де відбувається весілля, і лежить воно там, допоки само не впаде чи не згниє. В селі відразу було видно: де стовбур деревця на хаті лежить – там недавно весілля відгуляли.