Клембівська ви­шивка набула загальної попу­лярності в другій половині ХІХ століття, коли до неї стали проявляти цікавість місцеві поміщики та промис­ловці, з метою запровадити широке кустарне виробництво вишитих речей для збуту на ринку. Клембівська народна вишивка має цілісну і багато­гранну орнаментну традицію, яка є продуктом споконвічної етнічної культури Поділля зо­крема і українського народу в цілому. Багатогранність орна­ментної традиції формувалася з прадавніх часів і передавала­ся від покоління до покоління, як священний духовний зви­чай, послідовно і незворуш­но. Саме цим пояснюється сталість і незмінність орнаментних символів і знаків, які творять цілісну орнаментну систему в найрізноманітніших формальних проявах.

Ведучи мову про орнаменти клембівської вишивки, слід зва­жати на існуючу обставину в народному вишиванні взагалі, яке зазнає суттєвих зовнішніх впливів чужинного характе­ру і походження. Чужі впливи стали особливо помітними з розвитком промисловості і су­спільних комунікацій, тобто, в другій половині ХІХ століття, і продовжуються з наростаю­чою інтенсивністю до ниніш­нього часу. З цієї причини стає надзвичайно актуальним з’ясу­вання і розмежування автен­тичних етнічних орнаментних традицій від елементів чужих, наносних.

Головна і визначальна від­мінність автентичної орнамен­тики клембівської (і не тільки) вишивки основується на гли­бинному сакральному змісті її елементів і символів, сотворе­них і запроваджених в далекій імлі віків минулих епох, крізь які довелося нашому етносу іти своїми власними історич­ними шляхами. На тих шляхах вдосталь було злетів і падінь, горя і радощів, але вірність ду­ховним основам пращурів бе­реглася безумовно і свято в піс­нях, казках, легендах, міфах, переказах, обрядах, звичаях і, звичайно, в орнаментах. Орна­ментика клембівської вишивки таїть в собі відгомін прадавніх вірувань і світоглядних переко­нань наших предків.

Образотворчий діапазон клембівської вишивки слід по­ділити на два відмінних один від другого пласти. Мова про вишивання жіночих та чоло­вічих сорочок, що становить окремий пласт клембівської вишивки. До іншого, не менш важливого, слід віднести вишиті руш­ники.

В даній статті зо­середимо увагу на орнаментальній тра­диції вишивання жі­ночих та чоловічих сорочок, яка також має дві скла­дові − орна­менти, що вишива­ються техні­кою «низь» і орнаменти, що ви­шиваються складною комбіно­ваною технікою. Комбінована техніка тому так називається, що в ній комбінуються кіль­ка технік вишивання (іноді до семи), а саме: викол, зерновий вивід, рахункова гладь, штапів­ка, солов’їні вічка і ін.

Вишивка низзю творилася різними кольорами − черво­ним, синім, блакитним, зеле­ним, чорним, жовтим, а ви­шивка комбінованою технікою виконувалася виключно білим по білому. Орнаменти низзю мають чіткий графічний харак­тер, а орнаменти білим по бі­лому мають виразний фактур­ний характер поверхні, який твориться різними технічними прийомами. Як бачимо, техніка вишивання визначає і впливає на образотворення безпосеред­ньо − орнаменти низзю немож­ливо відтворити в комбінованій техніці і навпаки, та, зрештою, в цьому не було й потреби.

Вишивка низзю є загально­подільським явищем і поши­рена на всіх теренах Поділля, в той час як комбінованою техні­кою вишивання користувалися не всюди. В самій Клембівці і окремих осередках навколо неї (Стіна, Яланець та ін.) комбі­нована вишивка дуже поши­рена. Для чіткого і остаточного окреслення території, де була поширена комбінована техніка, слід провести додаткові обсте­ження і вивчення. Цілком до­пустимою є теза про причини виникнення комбінованої тех­ніки, як результат обрядової по­треби у виготовленні весільно­го одягу, оскільки артефактами цієї техніки переважно є шлюб­ні чоловічі і жіночі сорочки.

Орнаментні мотиви виши­вок низзю мають дуже давнє походження, їх прототипи і аналоги знаходимо в археоло­гічних артефактах доби Трипіл­ля-Кукутені і навіть ранніших археологічних епох. Це пере­важно геометризовані S-подіб­ні і свастичні символи і їх різ­номанітні комбінації, а також ромби та хрещаті знаки-симво­ли. Образний символьно-зна­ковий ряд орнаментики клем­бівської вишивки свідчить про глибоку давність її походження і дивовижну чистоту і збере­женність її образної мови. Це стосується не тільки орнамен­тів вишивок низзю, але пов­ною мірою і вишивок комбі­нованою технікою, в якій ті ж самі символи і знаки подають­ся в іншому геометризованому варіанті, продиктованому спе­цифікою іншої техніки виши­вання. Якщо в вишивці низзю символіка прочитується більш-менш чітко і ясно, то в вишив­ках комбінованою технікою таке прочитання ускладнене і вимагає детального аналізу.

Отже, клембівська вишив­ка − явище цілісне і органічно поєднується з орнаментними традиціями інших видів на­родної творчості Поділля. Для підтвердження цього достат­ньо порівняти геометризовані орнаменти клембівської ви­шивки з орнаментами виши­вок інших осередків на теренах Поділля − Нетребівка, Тима­нівка, Гарячківка, Бондурівка і багато ін., а також з образними орнаментними системами по­дільського килимарства, гон­чарства, писанкарства та ін.

Сучасним дослідникам автентичної клембівської ви­шивки доводиться ретельно відфільтровувати наслідки три­валого штучного впливу часів примислового виробництва, яке охоплювало майже всіх майстрів-носіїв традиції. Зара­ди промислової та економічної доцільності, народні традиції часто ігнорувалися і вихоло­щувалися, тому фабричний спадок не є повноцінним спо­відником традиційної клембів­ської вишивки, незважаючи на поодинокі високохудожні до­сягнення виставкових екземп­лярів.

Слід стисло сказати про особливості крою клембів­ських сорочок, жіночих і чоловічих, поскільки крій і вишивка нерозривно взаємо­пов’язані. Крій сорочок є також регіональною особливістю, адже охоплює, крім Клембівки, значну частину Ямпільщини і прилеглих територій.

Корінний крій чоловічих сорочок існував орієнтовно до середини ХІХ століття. На змі­ну йому поширився занесений зразок «косоворотка», що про­існував аж до 1940-х років по всій Україні, за винятком За­хідної. Зразок корінного крою селянської чоловічої сорочки на Поділлі можна побачити на портретах подільських селян видатного російського живо­писця В.А.Тропініна, що були ним написані в с.Кукавка Мо­гилів-Подільського району в середині ХІХ століття.

Відносно крою жіночих со­рочок в Клембівці, то він суттє­во різниться від традиційного крою подільської жіночої со­рочки способом з’єднання рукава із станком. Таке з’єднання продиктовує місце вишивки полика. По іншому скроєний і шийний виріз, де відсутній традиційний для подільського крою комір. Клембівська со­рочка також не має традицій­них для подільської сорочки вишитих погрудок.

Під шийним вирізом по центру в Клембівці вишива­ли орнаментний знак, від яко­го вниз до пояса вишивалася своєрідна орнаментна смужка. Рукави буденної клембівської сорочки не мають манжетів, властивих для подільської жі­ночої сорочки. На даний час не досліджено витоки клем­бівських особливостей крою жіночих сорочок.

Майбутні дослідження про­яснять це питання.

В підсумку маємо всі під­стави для висновку про те, що орнаментна традиція клем­бівської народної вишивки є повноцінним і незаперечним мистецьким явищем автен­тичної етнічної культури Поді­лля зокрема і України в цілому, яке базується на споконвіч­ній духовній основі. Глибин­не осмислення цього явища нинішнім поколінням україн­ського народу є гарантом і запо­рукою продуктивних жит­тєдайних перспектив нашого державницько­го розвою, зміцнення і незнищенності.

Мистецтвознавець

Володимир ТИТАРЕНКО