Починаючи з кінця XIX - ХХ стт. Унікальні писанкові взірці окремого етнографічного регіону - Поділля  зафіксували збирачі творів українського народного мистецтва А. Зарембовський, К.Широцький, С.Кульжинський. Зразки подільських писанок збережені у різних мистецьких колекціях, як в Україні, так і за її межами. На Вінниччині у 70-х роках почало інтенсивно відроджуватися писанкарство. Зокрема завдяки Гріх Ріммі Іваннівні та Муллi Анастасі Йосипівні, які передали знання про написання подiльської писанки Фiлiнськi Людмилі Леонідівні. Писанкарство Східного Поділля має свої неповторні риси. Символіка наших писанок збереглася з давніх дохристиянських часів. В барвистому розмаїтті українських писанок подільська вирізняється лаконічністю символів та простотою кольорового вирішення, засвідчуючи цим незаперечний факт свого архаїчного походження. На писанках Поділля найчастіше пишуть широкими лiнiями, використовуючи різну систему поділу площини. Зазвичай подiльська писанка має чорне тло (свята земля), бiлий контур та червоно-жовті кольори, буває ще небагато зеленого і блакитного кольору. В символах здебільшого переважають рослинно-геометричні орнаменти : а саме: сонце, вода, земля, берегиня, ружа, вазон, безкінечник, сорок клинців, грабельки та дубові листочки. 
Традиційні подільські писанки мають великий широкий малюнок.  
 До прикладу, «рівносторонній хрест» - це символ життя, «грабельки» - для ведення господарства, «дубове листя» зеленого кольору - побажання бути здоровим.  Один з найпопулярніших символів - восьмигранна зірка (ружа), берегиня - означає одночасно щастя, любов і добробут. Нині «Подільська писанка» вже стала однією з візитівок Вінниччини