Шпак Наталя Миколаївна

Шпак Наталя Миколаївна

В 2010 році удостоєна звання заслуженого майстра народної творчості України. Це відзначення стало нагородою за щиру любов та пошану до надбань наших предків, за глибоке вивчення мистецької спадщини, за відтворення і збереження вікових традицій української вишивки та ткацтва.

Вперше Наталя спробувала вишивати не маленькою дівчинкою і, хоча резуль­тат виявився не таким, як хотілося юній майстрині - перші невдачі не зупинили її. Вона знову і знову брала до рук голку і на­магалася втілити свої мрії на полотні. По­дорослішавши, наполеглива дівчина шу­кала можливості професійного вивчення вишивки і поступила на навчання у Решетилівський художній ліцей (Полтав­ська обл.), де отримала практичні знання не лише з вишивки, а й з ткацтва. Все глибше занурюючись у світ кольорів і знаків, Наталя почала не лише розу­міти, а й відчувати, що творення ві­зерунків - це не лише оздоблення чи прикраса для тканини, а глибоко зако­дована інформація, яка передається з покоління у покоління. Усвідомивши це, Наталя Шпак зацікавилася історі­єю вишивки, регіональними особливостями узорів, значенням символів, вплетених у візерунки.

На жаль, час не зберіг для нас чіт­кого знання про походження знаків на сорочках та рушниках, історія часто рвала нитки спадкоємності, і багато таємниць наших пращурів лишилися у минулому, але тим, хто стукає - відчиняють. Наталя Шпак почала збирати інформацію про дав­ню орнаментику всіма можливими способами: вона неодноразово їзди­ла у експедиції по селах, розпитува­ла своїх рідних, читала відповідну літературу. Багато цікавого взнала спілкуючись в обласному центрі на­родної творчості з іншими майстра­ми, художниками, адже давня симво­ліка має спільне коріння в усіх видах мистецтв. Саме життя допомагає тим, хто знає чого прагне, так і у Наталі інколи випадкова людина в потязі, старенька бабуся, розказувала те, чого ні в одній книжці не знайдеш.

Наталя Миколаївна вважає, що у ви­шитій сорочці усе має велике значення, починаючи з полотна, з того у якій воді його вимочували, скільки під сонечком сушили-вибілювали, які знаки майстриня вишила на ньому, у якій послідовності, яким кольором, а найважливіше у якому стані душі, яку енергетику вона заклала в своє творіння, чого бажала під час своєї роботи - усе це буде впливати на життя майбутнього власника одягу. Сама Наталя каже, що береться за голку лише у хорошому настрої, у хвилини радості та піднесення, тоді й робота швидко робиться. А є такі речі, які вишивала роками, бо не співзвучними були знаки на вишив­ці і настрій майстрині.

У 2007 році Наталя Шпак поступила до інституту історії, етно­логії і права Вінницького держав­ного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського, де продовжи­ла свої творчі пошуки, зосередив­шись на вивченні ткацтва та вишив­ки східного Поділля. У більшості своїх робіт Наталя Миколаївна від­творює стародавні візерунки, ви­користовує їх елементи у власних композиціях. Роботи Наталі Шпак вирізняються своєю вишуканістю та довершеністю - у них гармонійно поєднується якість та колір ткани­ни з кольором вишивки, розташу­ванням та емоційним насиченням узору, а технічне виконання робіт просто досконале - враження таке, ніби ці вишивки створені приро­дою, як мороз на склі, і їх не торка­лася рука людини.

Наталя Шпак постійна учасниця виставок, фестивалів та інших за­ходів, де демонструє власноруч ви­шиті та виткані українські костюми, брала участь у створенні рушника «Вишивана доля Вінниччини».

Наталя СЕНТЕМОН, провідний редактор ОЦНТ


Виставка у світлиці: Виставка живопису пам'яті Василя Шпака








Інші Виставки