В 2010 році удостоєна звання заслуженого майстра народної творчості України. Це відзначення стало нагородою за щиру любов та пошану до надбань наших предків, за глибоке вивчення мистецької спадщини, за відтворення і збереження вікових традицій української вишивки та ткацтва.
Вперше Наталя спробувала вишивати не маленькою дівчинкою і, хоча результат виявився не таким, як хотілося юній майстрині - перші невдачі не зупинили її. Вона знову і знову брала до рук голку і намагалася втілити свої мрії на полотні. Подорослішавши, наполеглива дівчина шукала можливості професійного вивчення вишивки і поступила на навчання у Решетилівський художній ліцей (Полтавська обл.), де отримала практичні знання не лише з вишивки, а й з ткацтва. Все глибше занурюючись у світ кольорів і знаків, Наталя почала не лише розуміти, а й відчувати, що творення візерунків - це не лише оздоблення чи прикраса для тканини, а глибоко закодована інформація, яка передається з покоління у покоління. Усвідомивши це, Наталя Шпак зацікавилася історією вишивки, регіональними особливостями узорів, значенням символів, вплетених у візерунки.
На жаль, час не зберіг для нас чіткого знання про походження знаків на сорочках та рушниках, історія часто рвала нитки спадкоємності, і багато таємниць наших пращурів лишилися у минулому, але тим, хто стукає - відчиняють. Наталя Шпак почала збирати інформацію про давню орнаментику всіма можливими способами: вона неодноразово їздила у експедиції по селах, розпитувала своїх рідних, читала відповідну літературу. Багато цікавого взнала спілкуючись в обласному центрі народної творчості з іншими майстрами, художниками, адже давня символіка має спільне коріння в усіх видах мистецтв. Саме життя допомагає тим, хто знає чого прагне, так і у Наталі інколи випадкова людина в потязі, старенька бабуся, розказувала те, чого ні в одній книжці не знайдеш.
Наталя Миколаївна вважає, що у вишитій сорочці усе має велике значення, починаючи з полотна, з того у якій воді його вимочували, скільки під сонечком сушили-вибілювали, які знаки майстриня вишила на ньому, у якій послідовності, яким кольором, а найважливіше у якому стані душі, яку енергетику вона заклала в своє творіння, чого бажала під час своєї роботи - усе це буде впливати на життя майбутнього власника одягу. Сама Наталя каже, що береться за голку лише у хорошому настрої, у хвилини радості та піднесення, тоді й робота швидко робиться. А є такі речі, які вишивала роками, бо не співзвучними були знаки на вишивці і настрій майстрині.
У 2007 році Наталя Шпак поступила до інституту історії, етнології і права Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського, де продовжила свої творчі пошуки, зосередившись на вивченні ткацтва та вишивки східного Поділля. У більшості своїх робіт Наталя Миколаївна відтворює стародавні візерунки, використовує їх елементи у власних композиціях. Роботи Наталі Шпак вирізняються своєю вишуканістю та довершеністю - у них гармонійно поєднується якість та колір тканини з кольором вишивки, розташуванням та емоційним насиченням узору, а технічне виконання робіт просто досконале - враження таке, ніби ці вишивки створені природою, як мороз на склі, і їх не торкалася рука людини.
Наталя Шпак постійна учасниця виставок, фестивалів та інших заходів, де демонструє власноруч вишиті та виткані українські костюми, брала участь у створенні рушника «Вишивана доля Вінниччини».
Наталя СЕНТЕМОН, провідний редактор ОЦНТ