Початок жнив називають «зажинками», а свято з нагодиїх закінчення – «обжинками».  Детально про жниварські обряди розповіла Савчук Галина Дем`янівна (24.04.1925. – 28.09.2017.), яка була носійкою елементу. Змалечку Галина Дем`янівна брала участь у жниварських обрядах, яких  її навчила мама.  
Великий внесок у відродження обряду внесла Сологуб Лідія Павлівна та Савенець Ольга Михайлівна, які з дитячих літ допомагали на полі та продовжують традицію сьогодні, навчаючи молоде покоління.  
Зранку перед «зажинками» люди дякують Богу, одягають чистий одяг, запрягають коня, беруть знаряддя праці: серпи, коси, юрки. Жінки сідають на віз та заводять пісню «Їде коник помаленьку та гойдає гриву», а чоловіки супроводжують їх.  
При`їхавши на поле, найдосвідченіша жінка перевіряє зерно на стиглість та промовляє молитву, після чого жінки беруть серпи та розпочинають жати, а чоловіки – обкошують межі, де колосся занадто рідке. Колосся складають у снопи та в`яжуть юрками. Снопи складають у копи та півкопи у формі хреста колоссям всередину. Зверху накриваютьснопом, колоссям донизу. Це робиться для тимчасового зберігання, з метою провітрювання та досушування.Така робота супроводжується піснями «Серп по полю ходить, жмут колосся ріже», «Небо котить сонце, тепле колесо, зігріває на земельці колосок».  
Після зажинок в полі впродовж жнив працюють комбайни. По закінченню жнив влаштовують свято – «обжинки», на яке запрошують багато гостей. Для «обжинок», комбайнери залишають в полі невеличку загінку незжатого колосся, з якого під час свята жниці зроблять «обжинкового снопа», «обжинкового вінка» та зав`яжуть «бороду». 
Останні колоски жінки залишають в поліна «бороду», яку прикрашають стрічками та квітами, «задобрюють» - пригощають хлібом, сіллю і поливають водою, закликаючи щедрий врожай на наступний рік, співають «Бороду в`язали на полі, ще й поклали хліба і солі».  
Молоді дівчата прикрашають обжинковий сніп польовими квітами та стрічками, плетуть вінок для господаря під пісню «На Петра веди, доленько, до чужого поленька». Вплітаючи квіти у вінок для господаря, закликають  гарний врожай, злагоду та щедрий рік. 
Завершивши роботу, жниварі стають у ходу, попереду йде дівчина у вінку з колосків, за нею несуть обжинковий сніп та вінок для господаря. Ходою, заводячи пісню «Ой поле, поле, що стернею ноги коле» йдуть до оселі господаря, де віншують його з обжинками та одягають вінок на шию.  
Дякуючи жниварям за працю, господар запрошує всіх за стіл або передає кошик з пригощанням.  
У теперішній час обряд живе, носії відтворюють його на заходах, а  люди - в побуті. 
Щороку агрофірма запрошує носіїв зажати у полі перший сніп, а після завершення жнив провести «Обжинки». Вінок, який передають директору агрофірми, зберігається в його кабінеті протягомроку, адже аграрії вірять, що завдяки ньому можна чекати гарний врожай на наступний рік.