Внесено 23.12.2022 р. №525, звичаї, обряди та святкування. Автентичні хлібопекарські традиції, які збереглися на Вінниччині завдячуючи носіям даного елемента і їх міжпоколінній передачі посідає чільне місце серед розмаїття культурних цінностей. Ще й досі на Вінниччині при виготовлені обрядових хлібів дотримуються звичаїв, що йдуть з глибокої давнини. Носії елемента «Традиційний обрядовий хліб Вінниччини» складаються із громад які, проживають у різних населених пунктах Вінниччини. Це переважно жінки віком від 50 до 90 років, які зберегли навики випікання обрядового хліба завдячуючи міжпоколінній передачі знань і умінь в родинах. В список носіїв занесено виключно практикуючих майстрів з випічки весільних короваїв і інших видів обрядових хлібів. Вони є учасниками виставок народного мистецтва, свят та фестивалів народної творчості, а також майстер-класів. Серед них є учасниці фольклорно-етнографічних колективів, які для демонстрування обрядів річного календарного циклу власноруч печуть обрядову здобу із борошна. Носії елемента «Традиція випікання обрядових хлібів на Вінниччині» не становлять якоїсь однієї громади. Даний елемент поширений по території всієї Вінницької області в родинах, про що свідчать експедиції, проведені в 1985-2019 за участю фахівців обласного центру народної творчості, інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім.М.Т.Рильського НАН України та зібраних польових матеріалів кандидата історичних наук, етнографа-науковця Світлани Олександрівни Творун з м.Вінниці. В результаті досліджень, на Вінниччині виявлено понад 100 унікальних видів обрядової випічки, яка має свою особливість і сакральну цінність та користується великим попитом й нині. Це: Празникові родові пиріжки з гречаною кашею та сиром випікають у Літинському р-ні ( с. Гончарівка, майстрині - Оксана Моторна 1970 р. н. та Марія Іванишина 1942 р. н.). Пиріг-рід – в деяких селах називають “родичами”, або “родовими пиріжками” – це багато пиріжків зліплених в один пиріг, який символізує тісні родинні стосунки, великий дружний рід. Калач з каченятками (вужиками) для старійшини роду. Це досить великий калач овальної форми, поверхня якого обліплена знаками сигми. Його випікають для запрошення на весілля старійшини роду молодої (молодого) в с.Байківка Калинівського району (Ступак Лідія Петрівна). Парний калач невеликого розміру зі знаками сигми, що символізує Велеса – божество родючості та багацтва (випікають в с.Комарівці Барського району, Надія Довгань). Ним запрошують на весілля. «Дівоцтво» - гілка плодового дерева обкручується з тіста, випікається, а потім вквітчається квітами і кольоровими паперовими стрічками. Дівоцтво дружки розбирають після розплети молодої. (с.Зарічне Тульчинського району. Барбалюк С.М. Традиція випікання побігущих калачів для старших дружок збереглася у в селах Антонівка, Стіна, Антопіль Томашпільського району (записано від Коваль М.А.). Калач обв’язують червоною стрічкою – на любов. Молода із старшою дружкою ним запрошують на весілля, а як виходять з хати старша дружка калач забирає.