Хустка – переважно квадратний (прямокутний) шматок тканини, зазвичай до 2 метрів.
На теренах України і території сучасної Вінницької області хустки масово з’явилися у другій половині ХІХ – початку ХХ століття. Привозили хустки з інших країн: із західної Європи, зі сходу. Частина хусток виготовлялись на мануфактурах в Україні та, пізніше, на українських фабриках. В цей період хустки почали використовувати як окремий головний убір. 
На Вінниччині хустки часто робили власноруч з крамної однотонної тканини, відрізали прямокутний шматок, підгинали по краю та додавали тороки. Ще один вид хусток, поширений на Вінниччині: невеликі за розміром, без тороків, з вишивкою гладдю рослинного орнаменту на одному із кутів тканини. Такі хустки були як фабричними, так і власноруч створеними. Кольорова гама таких хусток: чорні, темно сині, коричневі, зелені, бордові. 
На початку ХХ ст. в Україні та на Вінниччині з’являються яскраві, різнокольорові хустки з фабричної тонкої тканини з квітковим або східним орнаментом – «тернові». від імені французького підприємця Гійома Луї Терно, який запровадив це виробництво. На Вінниччині такі хустки стали дуже популярними у 50-60 роках ХХ ст., Їх привозили з-за кордону, присилали з Канади, Америки, росії, з Японії, Китаю та інших країн. 
Значного поширення зазнали невеличкі фабричні лляні хустинки білого та жовтуватого кольорів з квітковим орнаментом. Зазвичай їх одягали дома в побутових справах і не носили «на людях» та на святах. 
За роки побутування хустка стала традиційним жіночим головним убором, який використовується, як у повсякденному житті, так і в обрядах та святкуваннях. 
Дівчатка носили хустки, як головний убір в холодну або спекотну пору року. Чільне місце займає хустка у весільному обряді. Саме покривання дівчини хусткою є головною кульмінаційною подією обряду, в якому покриття хусткою означає переведення в інший суспільний лад. І далі жінка носила хустку щоденно до кінця життя. 
Хустки складали в придане, вони були цінним подарунком для кожної дівчини та жінки.
При народженні дитини матері дарували хустку, у неї заповивали дитину. На хрестини теж давали хустку на крижму. Хустку давали й хлопцям, які йшли до армії, як оберіг від матері у дорозі.
Коли традиція носіння хустки, як головного убору, перестала бути обов’язковою – в хустки вбирались на свята, до церкви.
Традиція використовувати хустку в обрядах: хрестини, весілля, колядування, щедрування побутує і сьогодні у родинах вінничан. Хустка стала сучасним модним декоративним елементом одягу жінок із сіл та міст Вінниччини. 
На сьогодні вінничанки мають великий вибір різноманітних хусток, як старовинних, так і сучасних, виготовлених в Україні та привезених з інших країн. Сучасні майстрині також створюють хустки, використовуючи, як традиційні зразки, так і авторські теми.