Одним з  гастрономічних цінностей  села Китайгород є «Китайгородська ковбаса, печена на очереті». Домашня ковбаса знаменита ще з часів Китайгородського ярмарку. Започаткував себе ярмарок в Китайгороді в 1830-50-х роках та залишив в собі глибокий слід в пам’яті людей старшого віку, вони із захопленням розповідають про його багатство. Краще за будь-яку рекламу приваблювала своїм запахом знаменита «Китайгородська ковбаса, печена на очереті на черені». Зі слів Янківської Таміли Фомівни, 1943 р.н., яка є носієм елементу нематеріальної культурної спадщини: «Для нашого села це була справа дуже багатьох родин, адже це був свого роду заробіток. Китайгородську домашню ковбасу, печену на очереті,  знали не тільки у різних регіонах України, а й у Білорусії, Молдові та росії. Продавали її на ярмарці не на вагу, а на метр (міряли кошиком з рогози)». Особливістю випікання «китайгородської ковбаси» є саме те, що вона випікається на очереті. З давних-давен коли були великі об’єми випікання, ковбасу пекли на очереті на черені в печі. Зараз нажаль на черені випікають рідше. Очерет заготовляють зимою, з нього роблять сніп, складають в сухе місце для зберігання та висушування. Саме завдяки очерету ковбаса стає сухою, адже зайва волога стікає на черінь. Важливою складовою домашньої ковбаси є підготовка її до випікання. М'ясо свинини ріжеться на довгенькі шматочки, заправляється спеціями та начиняється в кишку. Начинену ковбасу заздалегідь сушать на держаках чи металевих конструкціях на певній відстані одна від одної, щоразу повертаючи її для рівномірного розподілу вологи. Коли ковбаса просушилась, для гарного кольору її мастять свинячою кров’ю. В підготовлену, напалену піч на черінь густо викладають очерет та ставлять пекти ковбасу. Через 20 хв. коцюбою перегортають її на другу сторону та ще допікають 25 хв.