В українському сільському інтер'єрі 1920-1970-х роках значного поширеннянабули мальовані зображення, що наслідували навісні або кріплені до поверхністіни, прикраси. Саме такою окрасою оселі стали "Мальовані килими" для жителів села М'якохід. У М'якоході жили дві рідні сестри Качур Марія, 1914 року народження та Качур Ірина, 1917, які  зацікавилися народним промислом– малюванням килимів, які зустрічалися на теринах українських сіл. Сестрипочали малювати килими, щоб прикрасити свою оселю. Для малювання обирали темне полотно, на яке дуже гарно лягали яскраві фарби, виготовлені з природніх барвників (бурячок, морква, бузина, трав’яниста рослинність, смородина, шовковиця, журавлина, обліпиха, вовчі ягоди, шпинат, щавель, лушпиння цибулі і шкаралупа волоського горіха, синька). Для того, щоб з часом фарби не стерлися, сестри додавали до них клей. Пензлики виготовляли із кінського або коровячого хвоста, згодом купували нейлонові. Згодомодносельчани, які бачили ці витвори мистецтва, почали замовляти килими для себе та своїх рідних. Кожен з них був неповторним та не схожим на попередній. Такі килими формували внутрішній простір оселі, надавали особливого декоративного багатства хатньому інтер'єру. Їх  розташовували"над полом" - біля ліжка, уздовж лав -під вікнами, біля столу чи скрині. А які ж гарні розписи були на тих килимах: різноманітні квіти, букетні композиції, орнаменти із листочків та геометричних фігур. Значно менш вживані орніто та зоо зображення, але все ж вони були присутні у роботах майстрів. Такі килимигосподині не прали, щоб не пошкодити малюнок, а просто чистили. Сестри так і не вийшли заміж і не мали своїх дітей, а все своє життя присвятили розписукилимів. Свою майстерність та секрети "килимового" розпису передали своїйплемінниці Валентині Петрівні. Вона знає всі таємниці, як змішати фарбу з клеєм, гарно намалювати та головне - правильно висушити килим, щоб вінвпродовж років радував свого власника. Валентина Петрівна передає своїнавички молодому  поколінню. Таким чином ми можемо бути впевнені, щомальовані М'якохідські килими ще довго тішитимуть око жителів Джулинської громади. Кількість майстрів, які виготовляють мальовані килими, значно зросла у громаді. Їхні вироби користуються попитом серед поціновувачів народної традиційної культури.