Внесено 06. 07. 2022р. №228 як загальнонаціональний елемент, звичаї, обряди, святкування; традиційні ремесла; знання та практики, що стосуються природи і Всесвіту.

Українська писанка є проявом української традиційної популярної культури. Писанка – одна зі стародавніх форм українського народного розпису. Писанкарство з його всебічним, інтегрованим характером і культурною різноманітністю стає рідкісним проявом широкої соціальної, народної творчості, символом українського суспільства. Точної дати виникнення писанкарства на сьогодні не встановлено, воно сягає своїм корінням дохристиянських часів. Найдавніша писанка датується ІХ ст. і відноситься до періоду Київської Русі, хоч з аналізу символіки розпису можна припустити більш раннє походження писанки. Писанка уособлювала в собі два початки: власне, саме яйце як початок життя та орнамент нанесений на ньому, який символізував уявлення про навколишній світ та вірування. Традиція писанкарства передавалася шляхом імітації від покоління до покоління, через покоління, у родинах, серед сусідів, від майстра до учня, що забезпечило життєздатність елемента НКС. Упродовж століть склалася певна традиція, формувалися узори, техніки нанесення тощо. І хоч у період заборони, в часи існування СРСР могло здатися, що мистецтво писанкового розпису занепало, це було поверхневе враження – писанкарство зберігалося скрізь по Україні, практикувалося в родинах, окремими носіями, майстрами народної творчості, розвивалося у формі художніх промислів.

У багатьох місцевостях України писанки мають свої характерні особливості, які стосуються кольорової гами, нанесених узорів, однак є й спільні риси, характерні для усіх регіонів. Оздоблення яєць і пов’язані з ними обряди, хоч і відрізняються від сім’ї до сім’ї, на різних територіях, сьогодні стали спільною українською традицією. Оздоблення яєць, як і раніше, виконується у формі традиційного ритуалу та в традиційний спосіб. Для розписування яєць використовується фарба різного кольору, бджолиний віск, пізніше віск чи парафін, свічка, писачок – невелика дерев’яна паличка, роздвоєна на кінці, куди закріплено невелику трубочку, зроблену з бляхи чи листової міді. Трубочку наповнювали воском, яким наносився на яйце візерунок, після чого яйце опускали у фарбу, частина, на яку наносився віск, не зафарбовувалася. У різних частинах України візерунки мали свою особливість – геометричні, рослинні, часто візерунки нагадували візерунки з вишивок. Кольорова гамма також мала відмінності, залежно від території – від переважання білого і червоного до барвистих відтінків. Слід зауважити, що завдяки спілкам майстрів цей народний художній промисел набув форм мистецтва, якому притаманний філігранний мініатюрний розпис. Опис багатьох традицій і обрядів та сучасні обряди, безпосередньо пов’язані з писанкою, стосуються Великодніх свят. Зокрема, обряд приготування/виготовлення писанки та Великодні вітання, коли вітаючись, обмінювалися писанками. Те саме стосується і поширеною по всій Україні традицією залишати розфарбовані Великодні яйця на могилах близьких у дні пам’яті («гробки»).