Перепій — це весільний недільний обряд, який проводився до покриття молодої. Увечері музики запрошують на перепій. Вінчальні нанашки, (зазвичай , старша сестра молодого з чоловіком) 
які сидять з обох боків від молодих, пробирають на столі місце для перепою.спочатку підходять батьки молодих, які дарують подарунки . Вінчальний  нанашко наливає їм «солодку» у келихи, які перев’язані червоною ниткою ( Солодка — це спеціально приготована горілка з паленого цукру і меду). Хто не міг випити всю чарку, то залишки виливали у спеціально поставлену миску. Нанашка подає по два печива, змащених медом і перев’язує  зап’ястя руки червоною ниткою. Червона нитка вважалася помічною, тому іноді давали і дві руки перев’язувати. Казали , що тепер руки не будуть боліти, і ніхто не наврочить. Після батьків підходили усі гості. Дія повторювалася. Нитку в’язали і молодим. Нанашкам же її пов’язували нанашчинінанашки, або дружки. Вони ж і могли допомагати в обряді. 
Колись в селі весілля гуляли часто, тож це ще й було ознакою того, на скількох весіллях  була людина. 
Походження цього звичаю ніхто не знає, але в нашому селі він існує здавна. Такий же перепій існує в с. Вітрівка та с.Моївка Могилів-Подільського району Вінницької області. Червона нитка вважалася оберегом від усього лихого. Її в’язали, коли пухли руки (від роботи або хвороби), нею перев’язували графини та калачі на весіллі, перев’язували букетик Трійці і цією ж ниткою чи стрічкою перев’язували корову, коли вперше гнали на вигін навесні. Червону  нитку чи стрічку і дотепер в’яжуть на похороні в той час, коли випроводжають покійника з подвір’я. Вважається, що нитка сама відпаде в потрібний  час, тож самому її обривати не можна. Вона обов’язково має відпасти сама.