Кошик з лози від Віктора Косаківського

Кошик з лози від Віктора Косаківського

Майстер - клас проводить майстер лозоплетіння Косаківський Віктор Афанасійович, етнограф, археолог, фольклорист, музеєзнавець, майстер народної творчості, педагог, кандидат історичних наук, доцент кафедри історії та культури України факультету історії, етнології і права Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського

Лозоплетіння – одне з найдавніших ремесел на землі, яке вимагає лише лози і сили людських рук. З лози виплітали багато різноманітних виробів побутового призначення. Її широко використовували при будівництві житла та господарських споруд. Відбитки лози в глині археологи знаходять під час розкопок жител трипільської та інших археологічних культур. Ще в недалекому минулому з лози виплітали кошики різної величини (об’ємом від 1-2 літрів і до 3-6 відер). Найбільш уживаними є кошики на 1-2 відра. Крім кошиків виплітали колиски для дітей, а також риболовні пастки – верші. Також з лози виплітали тини, стіни жител та господарських споруд (курники та кошниці для зберігання кукурудзи) Пройшовши перевірку тисячоліттями, лозоплетіння перетворилося на справжній вид народного мистецтва, оволодіти яким може кожен, у кого є терпіння і бажання навчатись.

Лоза, з якої плетуть виріб, це необроблені однорічні пагони рослини, яка по - науковому називається верба гостролиста, а в народі з давніх - давен відома як верболіз, або лозина. Росте вона по берегах річок і водойм у вигляді кущів або дерев висотою, в середньому 2-5 м.

Процес виготовлення кошика з лози має два етапи. Перший з них – заготівля матеріалу. Лозу ріжуть з осені до весни, до розпускання листя. Вибирають найрівніші прутики. Сортують по товщині і довжині  Адже потрібно товстіші пагони для основного, так званого скелету кошика, та й тоненькі для його заплітання. Переважно працюють майстри лозоплетіння на колінах, сидячи на стільчику.

12

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

З інструментів нам знадобляться: ніж, садові ножиці, плоскогубці, кілька цвяшків, два невеличких дротики, та шмат тканини, якою потрібно застелити коліна, адже на них будем працювати (фото 1).

3

Розпочинається все з того, що беремо два товстих прути, від яких залежить розмір кошика, який ми плануємо зробити. Притому ці прути потрібно зігнути та зробити два рівних кола або овал, так що однин із них має бути трішки менший за іншого. Коли ми вкладемо їх один в один, у нас має вийти сферична форма з чотирма меридіанами. Щоб зігнути та зробити з лози два рівномірних кола - обручі потрібно декільканадцять разів протягнути лозу по коліну чи до коліна, придавши лозі еластичності (фото 2-3).

56

При тому потрібно поступово згинати лозу, надавши їй необхідної форми, а краї прутів зрізати на скіс товстішу частину прута зрізаємо навкіс з середини, а з тоншої частини – із зовні (фот 4). Коли кільця зробили, то потрібно їх міцно закріпити (фото 5). Для цього нам потрібні: дротик, гвіздок та пласкогубці. Об’єднавши два кільця сфери, закріплюємо їх навхрест та зафіксовуємо між собою гвіздками один навпроти одного (фото 6-7).

78

Коли ми вже закріпили два обручі, потрібно визначитись, де буде у нас ручка кошика. Після того виплітаємо з лози ромби з обох боків (фото 8-11).

910

Тоді, як виплели ромби, потрібно підготувати прути середньої товщини для ребер. Діаметр прутиків залежить від розмірів кошика і в середньому становить 1 см. Вибираємо потрібну довжину, так само протягуємо їх до коліна робимо їх еластичними. З трьох боків ножиком загострюємо, тобто робимо косий зріз (фото 12).

1112

Потім закладаємо прути робимо так звані ребра кошика (фото 13). Всі прути мають бути однакової довжини щоб наш кошик мав правильну форму – овальну або кулясту (фото 14).

1314

 Тепер, коли ми вже все зафіксували, виставили, відкоректували всі форми, розпочинаємо заплітати. Зазвичай потрібно заплітати з країв послідовно до середини. На фото 15-16 зображено цю послідовність.

1616

Спочатку беремо тонкі прутики, котрими потрібно заплітати густенько (фото 17-18).

1718

Зазвичай, рухаючись до середини, ми поступово підбираємо по можливості трошки товщі прутики (фото 19). Також починаємо і завершуємо заплітати з зовнішньої сторони, щоб внутрішня частина кошика була чистенька (фото 20), без гострих зрізів.

Обрізаємо кінчики лози з зовнішньої сторони садовими ножицями, так щоб не залишалось високих виступів (фото 21).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

В результаті в нас вийшов чудовий кошик (фото 22) для ягід, грибів, картоплі чи взагалі для інших потреб. Та кошик має ще висохнути, тоді він стане набагато легшим і міцнішим, тому краще кошики поставити на горище, щоб вони до весни вистоялись. Для того щоб кошик служив вам багато років бажано не залишати його на дощі, або в погребі.

Зараз існує багато посібників та книг для тих, хто бажає навчитись виплітати вироби з лози. Завдяки цьому лозоплетіння набуває все більшої популярності в Україні.

Записав провідний методист ОЦНТ

Сергій БУГАЙ



Date   Опубліковано: 2019-03-27    



Інші Виставки