Кожна людина талановита по-своєму: комусь подобається музика, спів, малювання. А от Вікторію Трохимівну Бог обдарував талантом вишивати, причому вона настільки любить своє заняття, що воно стало сенсом її життя. Вікторія Трохимівна Кубаль – вишивальниця, заслужений працівник культури України народилася 28 липня 1946 року в селі Іваньки Маньківського району Черкаської області.
Закінчила Уманський педінститут, за фахом хімік-біолог. З дитинства захоплювалась рукоділлям. Вишивати навчилася у шкільної вчительки Бортник Лідії Іванівни. З 1977 року живе в селі Городківка Крижопільського району. Одна з кращих майстринь не лише в селі, а й у районі. Вишиває скатертини, серветки, рушники, картини, сюжети з Біблії, побутові сценки, портрети. Керівник гуртка вишивання у Городківській ЗОШ № 1. Вікторія Трохимівна разом з учнями збирає старовинні рушники та відшиває давні узори. Вікторія Трохимівна щедра не тільки в передачі знань іншим. Має послідовників не лише в Україні, а й в Росії, які приїздять для обміну досвідом, звертаються за консультаціями з організації та методики роботи гуртків художньої вишивки. Багато учнів майстрині стали наставниками молоді й продовжують її справу. Учасниця районних та обласних виставок. Нагороджена дипломами та грамотами управління культури і мистецтв обласної держадміністрації, Крижопільської райдержадміністрації. Відмінник народної освіти, народний майстер Вінниччини.
Помічником у всіх справах для Вікторії Трохимівни є її чоловік Володимир Григорович – колишній директор Гарячківської середньої школи, яка, до речі, була побудована саме завдяки його наполегливості. Згодом керував колгоспом в селі Городківка, де ще й створив злагоджений хор, в якому і сам співав. Отже творче життя дружини зрозуміле і близьке Володимиру Григоровичу. Він допомагає дружині у всіх творчих починаннях, є постійним супроводжуючим на виставках та першим і найпалкішим прихильником творчості.
Вікторія Трохимівна любов до прекрасного передала онукам. Старша внучка Тетяна (студентка Вінницького медичного університету) вишиває скатерки, серветки, картини. 2006 року на зустрічі Катерини Ющенко з студентською молоддю Вінниччини Тетяна вручила свою вишиту пасхальну скатерку і серветку від медичного університету. Менша внучка – Вікторія, якій 9 років, живе у Крижополі також вишиває і бере участь у виставках. Вікторія Трохимівна разом зі своїми онуками брала участь в обласній культурно-мистецькій акції «Вишивана доля Вінниччини».
Експозиція виставки налічує сорок дві різнопланових роботи: рушники, серветки, скатертини. Дивлячись на роботи, представлені на виставці, ще і ще раз переконуєшся в споконвічній могутності сили українського народу.
А всі бажаючі зможуть поринути у світ краси та гармонії вишиваного мистецтва, а також отримати багато позитивних емоцій.