Крижанівська Євдокія

Крижанівська Євдокія

«Обереги народного малярства» - саме до таких людей належать художники, подружжя з села Клембівка Ямпільського району Ві­ктор та Євдокія Крижанівські. Якщо Віктор перші кроки у прекрасний світ здійснив ще у дитинстві, то Єв­докія почала малювати в зрілому віці. Саме серед квітучої природи Ямпільщини знайшли вони казкові кольорові образи майбутніх картин.

Кожен почувається щасливим, коли найближча людина розділяє його погляди, відчуває внутрішній світ, не заважає, а навпаки, допома­гає самопізнанню. З цього погляду Віктору дуже пощастило, бо його дружина Євдокія завжди розумі­ла чоловікове мистецтво, надихала і поділяла його задуми та й сама хотіла коли-небудь взяти пензля до рук.

Вона вже заявила про себе, як виши­вальниця (як тут не вишивати, коли усі дівчата і жінки села Клембівки вишивають), а запізнавшись з таїнством жи­вописного малярства обрала його для себе, як ще одну форму самовияву. Євдокія енергійна і кипуча в роботі (недаремно вона була голо­вою сільської ради), в сім’ї по-домашньому елегійно-тиха, мрійлива і стримана, по-філософськи заглиблена у світ. Освоївши ви­шивку, художниця інтуїтивно відчула осо­бливості живописного бачення і була впевне­на, що реалізує на полотні той великий багаж знань народних традицій і звичаїв, що зріли в її уяві. Усе це вона бачила у рідному селі.

Тому й не дивно, що картини у Євдокії бага­тофігурні. Вона ніби хотіла охопити всю широту селянського життя. Тут весільні гулян­ня, народні звичаї, свята, з любов’ю відтворені сільські сюжети.

Ще однією особливістю її творчої мане­ри є широке використання відкритого чисто­го кольору, який завжди має сильний емоцій­ний вплив на глядача - це передалось від вишивки. Окремі живописні рішення кар­тин Євдокії характеризуються винятковим пластичним лаконізмом. Кожна її нова робо­та - це крок уперед, з кожним кроком вона наближається до майстра, який завжди поруч, допо­магає і підтримує її. При­сутність поряд такого ху­дожника, як Віктор, при­мушує не просто робити «початкові» твори, а переосмислювати, відтворюва­ти їх і бачити, яким відносним є мистецтво і цей світ, відкривати його для себе знову і знову. У сім’ї Крижанівських кожен зберігає свій стиль, йде своїм шляхом. Митці трактують свої сюжети так, як їм заманеть­ся. Адже ніхто їм не запе­речить, що такого не може бути, вони впевнені у своїй правоті. Ця впевненість, що характерна багатьом на­родним майстрам, дозволяє творити свій народний образ, свій світ по-новому, по-своєму, трохи радісний і тро­хи загадковий, наївно дитячий і світлий - ось за що митці лю­блять своє ремесло, свою твор­чість і біле полотно перед очима.

Якщо у Віктора картини ма­ють міцний фундамент народно-традиційних уподобань, є естетично-філософським трак­туванням стосунків людини та Всесвіту й піднесені ним до рів­ня дива, то Євдокія звертаєть­ся до багатофігурних сюжетних композицій, в яких відтворює картини сільського життя.

В серці художниці гордо квіт­не рідне село Клембівка - центр художньої ручної вишивки на Україні. У селі творчо працюють такі відомі майстри пензля, як Ві­ктор Наконечний, Тетяна Дедо­ва. Колись тут черпав натхнення Петро Кравчик. Село лежить по обидва берега річки Русави (при­тока Дністра), потопає в зелені трав, в па­хощах квітучих вишень і яблунь. З великою любов’ю, з ряснотою подробиць висвітлює село художниця, з його людьми, з їх радоща­ми і болями.

Заслужений діяч мистецтв України Федір ПАНЧУК








Інші Виставки