«Обереги народного малярства» - саме до таких людей належать художники, подружжя з села Клембівка Ямпільського району Віктор та Євдокія Крижанівські. Якщо Віктор перші кроки у прекрасний світ здійснив ще у дитинстві, то Євдокія почала малювати в зрілому віці. Саме серед квітучої природи Ямпільщини знайшли вони казкові кольорові образи майбутніх картин.
Кожен почувається щасливим, коли найближча людина розділяє його погляди, відчуває внутрішній світ, не заважає, а навпаки, допомагає самопізнанню. З цього погляду Віктору дуже пощастило, бо його дружина Євдокія завжди розуміла чоловікове мистецтво, надихала і поділяла його задуми та й сама хотіла коли-небудь взяти пензля до рук.
Вона вже заявила про себе, як вишивальниця (як тут не вишивати, коли усі дівчата і жінки села Клембівки вишивають), а запізнавшись з таїнством живописного малярства обрала його для себе, як ще одну форму самовияву. Євдокія енергійна і кипуча в роботі (недаремно вона була головою сільської ради), в сім’ї по-домашньому елегійно-тиха, мрійлива і стримана, по-філософськи заглиблена у світ. Освоївши вишивку, художниця інтуїтивно відчула особливості живописного бачення і була впевнена, що реалізує на полотні той великий багаж знань народних традицій і звичаїв, що зріли в її уяві. Усе це вона бачила у рідному селі.
Тому й не дивно, що картини у Євдокії багатофігурні. Вона ніби хотіла охопити всю широту селянського життя. Тут весільні гуляння, народні звичаї, свята, з любов’ю відтворені сільські сюжети.
Ще однією особливістю її творчої манери є широке використання відкритого чистого кольору, який завжди має сильний емоційний вплив на глядача - це передалось від вишивки. Окремі живописні рішення картин Євдокії характеризуються винятковим пластичним лаконізмом. Кожна її нова робота - це крок уперед, з кожним кроком вона наближається до майстра, який завжди поруч, допомагає і підтримує її. Присутність поряд такого художника, як Віктор, примушує не просто робити «початкові» твори, а переосмислювати, відтворювати їх і бачити, яким відносним є мистецтво і цей світ, відкривати його для себе знову і знову. У сім’ї Крижанівських кожен зберігає свій стиль, йде своїм шляхом. Митці трактують свої сюжети так, як їм заманеться. Адже ніхто їм не заперечить, що такого не може бути, вони впевнені у своїй правоті. Ця впевненість, що характерна багатьом народним майстрам, дозволяє творити свій народний образ, свій світ по-новому, по-своєму, трохи радісний і трохи загадковий, наївно дитячий і світлий - ось за що митці люблять своє ремесло, свою творчість і біле полотно перед очима.
Якщо у Віктора картини мають міцний фундамент народно-традиційних уподобань, є естетично-філософським трактуванням стосунків людини та Всесвіту й піднесені ним до рівня дива, то Євдокія звертається до багатофігурних сюжетних композицій, в яких відтворює картини сільського життя.
В серці художниці гордо квітне рідне село Клембівка - центр художньої ручної вишивки на Україні. У селі творчо працюють такі відомі майстри пензля, як Віктор Наконечний, Тетяна Дедова. Колись тут черпав натхнення Петро Кравчик. Село лежить по обидва берега річки Русави (притока Дністра), потопає в зелені трав, в пахощах квітучих вишень і яблунь. З великою любов’ю, з ряснотою подробиць висвітлює село художниця, з його людьми, з їх радощами і болями.
Заслужений діяч мистецтв України Федір ПАНЧУК