Майстер-клас проводить майстер народного мистецтва, гончар Михайло Діденко, м. Вінниця

І сьогодні, і вчора, і сот­ні років тому − діти завжди гралися іграшками: чи то ку­пленими на ярмарку, чи то зробленими мамою, татом, бабусею, братом чи сестрою. Різниця лише в тому, що ра­ніше кожна іграшка, навіть куплена, була зроблена рука­ми майстра, кожна з них була неповторною, особливою, те­плою, зі своєю історією.

Сьогодні ми навчимось ро­бити іграшки з глини. Глина – загальнодоступний матеріал, її можна накопати в садку, на городі. Але таку глину потріб­но ще розмочити, процідити, вимісити – тоді вона буде го­това до роботи. Вже підготов­лену глину можна купити в гончарів.

Для роботи нам ще знадо­бляться: чашка з водою, стеки, шматок поролону, відшліфо­ваний камінець для лощення (фото 1). Цих інстру­ментів вистачить, щоб зробити з глини коника, баранця чи іншу іграшку.

Беремо підготовлену глину і трохи її вимішу­ємо (фото 2). Після цього розминаємо пальцями і робимо пластину (фото 3). Обережно зʼєднуємо краї пластини, залишаю­чи середину порожньою і отвір з однієї сторони (фото 4). Це буде тулуб.

Пустота робиться для того, щоб іграшка була легшою, швидше виси­хала. В цю середину можна кинути ма­ленькі глиняні кульки, які в го­товій іграшці будуть дзвені­ти-тарабанити. Згинаємо краї отвору і заліп­люємо тулуб, лишаючи його пустотілим.

Відриваємо чотири одна­кових шматочки глини для ніг коника (фото 5). Скручуємо їх, надаючи конусоподібної фор­ми. Для того, щоб приліпити ноги до тулуба, потрібно міс­ця зʼєднання змочити водою і трохи подряпати стеком (фото 6). Приліплену ногу потрібно загладити пальцем. (це загаль­не правило для роботи з гли­ною: коли ми зліплюємо якісь деталі: місце з’єднання по­трібно змастити водою і тро­хи пошкрябати стеком, потім загладити пальцем або інстру­ментом). Так само робимо на­ступні три ноги (фото 7).

Щоб зробити шию –зно­ву робимо з глини пластинку, згинаємо її півколом, приліп­люємо до тулуба і вже на тулу­бі зʼєднуємо по довжині (фото 8, 9).

Робимо з глини овальну голову і приліплюємо її до шиї (фото 10). Місце зʼєднання загладжуємо пальцями. З не­величкої глиняної кульки ро­бимо хвостика коню. Основа коника готова (фото 11).

З продовгуватого глиня­ного джгутика робимо гриву конику. Приліплюємо до шиї, стискаємо пальцями і надаємо хвилястої форми (фото 12).

Тепер можна починати декорування. Круглим сте­ком робимо дірочки в гриві, витискаємо або вирізьблює­мо малюнок на тулубі, ногах (фото 13, 14). Готову іграшку можна залощити – потерти полірованим камінцем, щоб вона була гладенька і мала особливий відблиск (фото 15).

За таким принципом мож­на зробити й інші глиняні іграшки. Наприклад, − вола. Закрутивши його роги – отри­муємо баранця (фото 16, 17). Декорувати іграшки можна, наліплюючи прикраси по вер­ху (фото 18, 19), розписуючи іграшки ангобами (кольоро­вою глиною).

Таким іграшкам можна зробити і свист, пере­творивши їх на іграшки-сви­щики. В готовій пустотілій іграшці потрібно зробити не­величку дірочку стеком, щоб іграшка швидше сохла, щоб з неї виходило повітря і вона не тріснула при випалі.

Готові іграшки потрібно висушити (кілька днів), а по­тім випалити (фото 20). Для випалу бажано звернутися до гончарів, які мають профе­сійні печі з високою темпе­ратурою. Така іграшка, зро­блена власними руками стане частинкою дитячого світу, світлим спогадом дитинства.

Записала

Наталя СЕНТЕМОН