Майстер-клас проводить майстер з виготовлення дерев′яних та керамічних народних інструментів, керівник зразкового фольклорного гурту «Щедрограй» та ансамблю сопілкарів «Жайвір» Будинку дитячої творчості Володимир Віхренко, с. Баланівка Бершадського району

Сопілка – один з найдавні­ших, найулюбленіших та най­поширеніших інструментів в Україні. Звали її в різних міс­цевостях по-різному: сопілка, свиріль, денцівка, а в нас на Поділлі, найбільше – дудка: Дудка в дудки ночувала,

Дудка в дудки штани вкрала

Гей, дуй, дудка, дуй,

Дудка, дуй, дуй.

Або мені дудку дай,

Або мені тут заграй.

Гей, дуй, дудка, дуй,

Дудка, дуй, дуй

(Записано Гнатом Танцю­рою в с.Зятківці Гайсинського району Вінницької області)

Звичайну сопілочку мож­на зробити практично з будь-якого дерева або навіть з бузини, з калини, з бамбуку тощо. Але сьогодні ми більше поговоримо про те, як зроби­ти сопілку з твердих порід де­рева. Наприклад, з граба.

Перш за все потрібно за­готувати деревину. Для цього взимку (коли сік не нуртує) рубають дерево (або готове замовляють в лісника), роз­колюють на скиби-заготовки розміром 40см х 3,5см, скла­дають в сухому місці і лиша­ють сохнути не менше, ніж на три роки.

Через три роки сухі заго­товки (які не тріснули за цей час) потрібно виварити в роз­чині: 50 відсотків олії (можна як харчову, так і нехарчову) і 50 відсотків твердого пара­фіну. В металевий бак нали­вають олію і кладуть пола­маний на шматки парафін. Сюди ж кладуться заготовки з дерева. Цю суміш потрібно повільно підігріти, але не до­водити до кипіння. При такій температурі дерево повинно варитися не менше двох діб.

Далі заготовку потрібно обточити на деревообробно­му верстаті (якщо сопілка ро­биться з бузини, очерету, то вона вже має відповідну фор­му), надаючи їй відповідної циліндричної форми. На фото 1 представлено: дерев′яну заго­товку, залізний штир, два надфі­лі, ніж і тампон.

Середина також висвердлю­ється на верстаті (якщо сопілка з бузини, очерету – серединку можна прочистити будь-яким твердим штирем (фото 2)).

Для того, щоб вирізати віко­нечко для свисту, просвердлює­мо дірочку на відстані 20 мм від краю сопілки (фото 3). Тепер до цієї дірочки різаком робимо ка­навку всередині сопілки (фото 4).

Зверху різаком робимо віко­нечко розміром 7мм повздовж і 6мм в ширину. Під кутом обе­режно зрізаємо одну сторону ві­конечка, утворюється так званий «зуб» (фото 5,6). До потрібної гостроти доводимо його надфі­лем (фото 7).

Тепер робимо денце (або чо­пик). Ця невеличка, але важлива частина інстру­менту виготов­ляється з того ж просушеного і провареного де­рева. Найкраще – з груші чи че­решні. Денце ро­биться під внутрішні розміри сопілки (фото 8). Ширина – 20 мм. Готове денце обереж­но забивається в середину ін­струмента (фото 9,10).

Загалом дірочки для зву­ків можна зробити довільно, спробувавши, де зручно, ста­вити пальці. Якщо робити «концертну» сопілку-приму, потрібно точно розрахувати місцезнаходження отворів. Можна зробити з пластику чи іншого матеріалу заготовку з дірочками, що одягається на сопілку і з неї переноситься на інструмент (фото 11). (В сопілці з бузини, з очерету чи інших легших матеріалів дір­очки можна пропалити гаря­чим залізним стержнем).

Готову сопілку потрібно натерти шелаком (природна смола). Робимо тампон: вату замотуємо в бинт. Кілька крапель шелаку наносимо на тампон і хвилин п′ять натира­ємо сопілку (фото 12). Лиша­ємо її на добу і повторюємо процедуру, а через добу – ще раз. Шелак дає колір і блиск інструменту.

Сопілка готова! Якщо ви майстер – можете спробувати зробити дводен­цівку (дві сопілки, поєднані в один інструмент), а якщо початківець – спробуй­те зробити сопілочку з бузи­ни чи очерету. В будь-якому випадку – це буде чудовий традиційний український ін­струмент!

Записала

Наталя СЕНТЕМОН