У величезній культурній спадщині, залишеній нашими предками, однією з найважливіших складових є вишивка. Впродовж століть свого розвитку вишивка досягла вершин мистецької досконалості, зберігши одночасно, своє глибоке символічне значення. Ввібравши в себе усі світоглядні уявлення українців, вишивка стала віддзеркаленням душі українського народу.

Дякуючи високому рівню технічного виконання, неповторній орнаменталістиці, вишуканій кольоровій гаммі, українська народна вишивка стала відомою в усьому світі.

Особливе місце серед вишитих виробів посідає вишита сорочка. В різних місцевостях України вишивальниці творили в межах мистецької традиції свого краю, що дає можливість розрізняти сорочки різних регіонів. Особливості крою та оздоблення сорочок, переважаючі техніки та кольори, традиційні орнаменти та іхнє розташування на виробі ‒ кожна з цих ознак дає інформацію про походження сорочки.

Гідне місце серед інших займає вишивка майстринь Східного Поділля.

Подільська вишивка ‒ одна з найскладніших в Україні [1]. Її визначальною рисою є збереження давньої символіки, витонченність виконання, орнаментальна довершеність, колористична досконалість та розмаїття технік. Сміливо можна стверджувати, що такої тонкої роботи, такої мініатюрної вишивки, ‒ в інших регіонах України ми не зустрінемо.

В арсеналі подільських майстринь ‒ велика кількість вишивальних технік. В залежності від способу підрахунку їх налічується понад сто видів, і більшість з них подільські майстрині використовують для втілення своїх художніх задумів. Деякі з них ‒ широко розповсюджені і є базовими техніками, інші ‒ зустрічаються рідше.

Безумовно, основною переважаючою технікою на Поділлі є низь. Подібна до ткання, низь очевидно є однією з найдавніших технік вишивання [2]. Вишивається низь з вивороту. Завдяки цьому, вишивка набуває характерної фактури. У вишивці Східного Поділля переважно використовується низь замкова. Відмінною особливістю замкової низі є наявність більш широких ліній та повністю заповнених вишивкою значних площин малюнка. Технологічно це стає можливим саме завдяки використанню замків, тобто рівномірного, на протязі всієї довжини стібка, прикріплення вишивальної нитки до полотна. Певні елементи орнаменту виконуются кольоровими нитками різними техніками: настилуванням, стебловим швом чи вприкріп, ланцюжком чи тією ж низзю.

Часто у східно-подільських сорочках використовується техніка виколювання, яка в поєднанні з настилуванням (лиштвою) надає сорочкам неповторного ажурного вигляду.

Подальшим розвитком виколювання є техніка вирізування. Вирізування відоме й в інших регіонах України, де переважно виконувалося нитками білого або натурального кольору. На Поділлі ж вирізування зазвичай вишивають кольоровими нитками одного або декількох кольорів .

Широко розповсюджене так зване «сліпе» вирізування, в якому «віконця» між вишитими качалочками не прорізаються, а заповнюються різними кольорами і можуть оздоблюватися штапівкою. Використання «сліпого» вирізування дозволяє уникнути зайвої прозорості одягу.

Для збирання сорочок майстрині часто використовують різні види змережувань та розшивок. В багатьох сорочках вони зроблені по всій довжині зʼєднанн. А для комірів і манжетів застосовують збірки, які роблять сорочку багатою, надають їй особливої вишуканості.

Збірки також прикрашають вишивкою. Окремо можна говорити про мистецтво прикрашати вишивкою збірки комірів. Зразковим прикладом мистецької досконалості є розшиті «рясовані» коміри сорочок з села Війтівка Бершадського району.

Щоб відчути подільську сорочку, зрозуміти її мову, до неї треба наблизитися. І коли ви вже потрапили в поле її тяжіння, вона вас не відпустить. Надзвичайно делікатна, надзвичайно змістовна, прикрашена орнаментами, які створені дуже давно, вона зачаровує. Ймовірно, мотиви цих орнаментів є елементами певної знакової системи і розповідають нам про те, як уявляли світобудову наші предки. На жаль, з плином часу точний семантичний зміст орнаментів був втрачений. Ми можемо лише припускати значення тих чи інших символів.

Домінуючим елементом геометричного орнаменту є ромб. Він зустрічається в різних варіаціях, може бути доповненим гачками. Найчастіше ромб (особливо з крапками) пов’язується з засіяною землею, родючістю. Деякі дослідники трактують ромб як зображення сонця, тобто солярний знак, пояснюючи це певними технологічними обмеженнями вишивання кола на полотні.

Широко розповсюдженим є S-подібний мотив. Одна з його народних назв ‒ “вуж” підтверджує те, що дослідники пов’язують цей символ з образом змії, яка символізує мудрість. Цей знак не губиться в орнаменті, чітко і виразно проглядається. Без сумніву творці орнаментів вкладали в нього певний магічний зміст.

Досить поширеним є мотив хреста та варіант хреста з гачками або свастика. Часто подільська свастика має вигляд ромба в центрі з гачками по кутах. Гачки загнуті в одному напрямку: або зліва направо, або справа наліво. Вважається, що свастика символізує сонце.

Часто в вишитих орнаментах подільських сорочок зустрічаємо характерний елемент, який нагадує роги тварини ‒ барана, бика або оленя. Варіантів його використання в орнаментах надзвичайно багато. Ймовірно це свідчить про те, що культ бика в релігії наших предків є таким же давнім та потужним як і культ змії.

Поширення фабричного способу виробництва одягу, доступність різних видів тканин, певне зростання добробуту і зміни життєвого укладу селян, що відбувалися в другій половині XX століття, поступово змінювали вподобання в одязі. Молоді люди надавали перевагу сучасним уніфікованим сукням та костюмам. Нагальної потреби самотужки виготовляти та вишивати одяг вже не виникало. Далеко не всі дівчата продовжували займалися вишивкою. Після закриття в середині 90-х років фабрик з вишивки ланцюжок спадковості майстринь майже обірвався. Вишивки стало значно менше. Виникла реальна загроза втрати та забуття автентичних вишивальних технік.

Але, в останні роки, дякуючи зусиллям ентузіастів та зростаючій потребі національного самоусвідомлення, знову зросла зацікавленість народною вишивкою. Все більше ентузіастів займається вивченням, відродженням та вдосконаленням старовинних технік. Майстри об’єднуються в спільноти. Особливо приємно, що серед сучасних дослідників переважаюча частина − молоді люди. Це дає нам надію на те, що майстерність славних вишивальниць не буде втрачена, а вишивальні традиції Поділля продовжать своє життя, отримають новий виток розвитку та будуть передані наступним поколінням.

Старший викладач кафедри журналістики Донецького Національного університе­ту, Голова правління Націо­нальної спілки фотохудож­ників України

Інна ЄРМАКОВА

Література:

1. Тетяна Зузяк. Особливості народної вишивки подільських сорочок кінця XIX - початку XX століть.
2. Людмила Булгакова-Ситник. Подільська народна вишивка.
3. Євген Причепій, Тетяна Причепій. Вишивка Східного Поділля.