Мистецька спадщина традиційного народного розпису сільського житла і господарчих будівель на Поділлі багата і розмаїта. Подільський декоративний розпис —  делікатний та витончений. Використовувався він здебільшого як стінопис для розпису інтер’єрів хат: насамперед розписувалися печі, комини, візерунком вкривали простір навколо дверей, навкруг вікон, міжвіконня, сволоки.  В подільських селах першої половини XX століття побілка та малювання хати були невід’ємною частиною побуту, неодмінною традицією, неписаним законом, яким керувалися у найдрібніших щоденних справах. Розписи рідко зберігалися більше року, їх, зазвичай, поновлювали до Трійці, Пасхи, Покрови, Різдва, особливо до Зелених свят. Сучасні умови сільського побуту суттєво змінилися і глиняні стіни хат відійшли в минуле, але художня спадщина народного стінопису залишилася привабливим і актуальним компонентом традиційної культури на Поділлі. Найпоширенішим і панівним образом у подільському стінописі є умовне  і символічне зображення рослини, яка в наукових дослідженнях іменується «вазон», «дерево», «квітка», «гільце» і тому подібне. Цей образ присутній в розписах печі, стін в інтер’єрі і зовні хати між вікнами, в верхніх кутах причілка хати і інших місцях. Образ дерева малюється довільно, відповідно до майстерності автора, його уяви та творчого хисту. Саме в компонуванні і розробці деталей і елементів образу проявлявся творчий хист кожного майстра. Образ дерева в культурі Поділля  присутній на писанках, килимах, вишивках рушників, на мисках і інших гончарних виробах.  Другим за поширенням в традиції настінних розписів Поділля виступає квітковий вінок, який має вигляд як завершеного кола, так і прямої квіткової гірлянди, залежно від функції і місця розпису. Окремої уваги заслуговують зображення птахів, які повсюдно присутні в настінних розписах серед квітів і листя на деревах, або самостійно утворюють симетричну композицію з двох птахів, але в центрі є квітка чи деревце. Така популярність образу птаха має переконливе обґрунтування, що його знаходимо в найдавніших наших міфах, в колядках та щедрівках, де йдеться про світове дерево і двох соколів-творців світу. 
     Станом на сьогодні твори декоративного розпису зустрічаються на культурно-мистецьких заходах, форумах, круглих столах,  виставках народного мистецтва, і є свідченням того, що сучасних майстрів цього жанру живить генетична пам’ять про прекрасний вид народної творчості, який в нових умовах опанував замість глиняної стіни папір та інші матеріали.  Майстри, зокрема Наталя Луценко та Сергій Бугай проводять майстер-класи, де навчають нові покоління традиційним технікам та мотивам подільського розпису. У Світлиці ОЦНТ майстри мають можливість презентувати свою творчість на персональних виставках. Тому з певністю можемо говорити про продовження давніх традицій стінопису на нових матеріалах. В такому разі актуальним стає момент усвідомлення та продовження цієї спадковості майстрами розпису.