Обрядове дійство «Носіння кужеля» проводиться щорічно, після того, як відсвяткували усі новорічні та різдвяні свята.
    Збираються жінки (зазвичай матері або бабусі, які приймають участь у даному обряді), беруть кужіль (прядиво або вовна, намотані на кужівку, що є частиною прядки у вигляді кілка, на який намотують пряжу) з якого робили нитки та ткали полотно. Для проведення обряду потрібен лиш один, але найважливіший атрибут - кужіль.
Жінки одягають традиційний український одяг і обовʼязково великі, барвисті хустки із френзлями.
    21 січня йшли до кожного господаря у селі, та пропонували у жартівливій формі придбати своїй господині кужіль. Примовляючи:
- «Годі господині святкувати - час до роботи ставати».
Господар, як належить пригощав жінок, або ж запрошував до столу.
Жінки у свою чергу співали. Це були різдвяні пісні і ті, що стосувалися даного обряду:
Кину кужіль на полицю
Сама піду на улицю (2р.).
Нехай кужіль миші трублять
Нехай мене хлопці люблять (2р.).
Полюбила гутя я
Така доля моя (2р.).
Та й не знаю, що робити
Чи покинуть, чи любити (2 р.).