Елемент НКС «Традиційне Жванське ткацтво»  села Жван побутує з давніх часів в селі Жван Мурованокуриловецької селищної ради Могилів –Подільського району Вінницької області. Як і кожне село, Жван має свою історію, вона сягає середини 15 століття. Із цього часу тут зароджується ткацтво - основне джерело життєдіяльності  населення. Майже в кожній хаті був ткацький верстат - основна машина ткацького виробництва, що служить  для вироблення тканих виробів(полотна, вереток, налавників, обрусів, півкілімників, шторних полотен на двері), які  відзначалися художністю орнаментів, красою кольорів, мистецтвом ткацтва. Ткали полотно для своїх потреб,з якого виготовляли одяг різного типу та для продажу. Ткацтво для Жванчан було сімейною справою. Цілими родинами працювали вони біля ткацьких верстатів, змалечку привчали дітей до ремесла.  За спогадами старожилів слава про майстринь жванського ткацтва облетіла сусідні села, сюди потягнулися жителі навколишніх сіл хто придбати ткані вироби, а хто і перейняти досвід ткацького ремесла. Найбільш талановитою  відомою ткалею стала жителька Жвану Рокоман Євдокія Данилівна (1811-1899), яку по праву вважали основоположнецею Жванського традиційного ткацтва і килимарства. Адже за своє життя вона виткала сотні метрів полотна,десятки метрів доріжок, вереток, налавників, рушників, десятки килимів і скатерок, займаючись ткацтвом протягом життя вона передала свої знання і уміння своїм односельцям, що і стало мабуть поштовхом створення «школи жванського килимарства». 
    І сьогодні славляться вироби Жванського ткацтва,особливо таких ткаль, як Козак Надії Федорівни (1942), Марецької Ганни Пантелеймонівни (1947), Марецької Євдокії Тихонівни (1940), Марецької Докії Матвіївни (1939), Храпко Ірини Степанівни (1942), Ткачик Галини Федорівни (1944), Стародуб Марії Іванівної (1953) , Рудої Євгенії Корнївної (1931). В даний час в жителів села зберігається ще 5 ткацьких верстатів, мистецтву роботи на яких можуть навчити вищезгадані майстрині.